Що таке громадянське суспільство і яка роль у ньому належить правовій державі. Якими є умови та форми активної громадянської участі у житті суспільства
Вітаю! Сьогодні ми поговоримо про громадянське суспільство, його феномен і необхідність у сучасному світі. Також подумаємо про роль правової держави у функціонуванні громадянського суспільства.
Якою є роль окремо взятої особи з активною чи пасивною громадянською позицією у становленні й функціонуванні громадянського суспільства та правової держави? Під час нашої розмови ми будемо шукати користь, яку дає громадянське суспільство у правовій державі.
Почнемо здалеку. Нам в нагоді стануть Ваші знання з історії та економіки. Ймовірно, Ви чули що економічно значно більш розвиненим і відповідно більш заможним є Північ Італії, а не її Південь. Аналізуючи результати місцевих, тобто італійських, реформ в 1960-х роках американський політогог і професор Гарвардського університету Роберт Патнем звернув увагу на те, що мешканці північних регіонів країни більш громадянсько активні. Вони частіше ходять на вибори, тобто вища явка виборців, беруть участь у різних асоціаціях чи організаціях і більше цікавляться місцевими справами і самоврядуванням. Свої міркування щодо цього науковець Патнем виклав, зокрема, в книзі «Творення демократії. Традиції громадської активності в сучасній Італії».
Від чого ж залежить рівень громадянської активності? Дослідник Патнем називає це «соціальним капіталом». Вживаючи цей термін, він говорить про рівень довіри громадян одне до одного та до суспільних інституцій, їхню готовість співпрацювати, виконувати зобов’язання, бути відповідальними.
Чому ж на півночі Італії ситуація з активністю громадян склалась значно краща ніж на півдні? Відповідь Ви знайдете у підручниках з історії, адже це було наслідком кількох століть розвитку місцевого суспільства. На півночі Італії, як і в цілій Західній Європі, цьому сприяло розмежування церковної влади і світської. Це створювало простір для певних групових та індивідуальних свобод, для міського самоврядування, цехової й університетської автономії, контрактних відносин між володарями та підданими.
І, як наслідок, призвело до формування конституційного устрою. Власне мова йде про досвід незалежності і самоврядності в середні віки. Нащадки італійців, на територіях, де були зазначені явища, активніше долучаються до політичного та соціального життя.
Історичні факти потрібні нам, аби краще зрозуміти феномен громадянського суспільства. Давайте проговоримо визначення:
Громадянське суспільство — це спільнота, яка складається з вільних, незалежних, рівноправних громадян. В такому суспільстві люди взаємодіють, спілкуються і добровільно самоорганізовуються на основі спільних (незалежних від держави) інтересів. Його існування сприяє усталеному демократичному розвитку суспільства.
Яким є громадянин, що творить і бере участь у розбудові громадянського суспільства? Це людина, яка усвідомлює свою самостійність та індивідуальність. Вона розуміє, що має невідчужувані права і свободи і як наслідок несе відповідальність перед суспільством за свої дії. Тут варто згадати третю статтю Конституції України.
Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Для чого ми згадали саме цю статтю? Активні члени громадянського суспільства повторимось усвідомлюють, що мають невідчужувані права і свободи.
Говорячи про феномен громадянське суспільство – ми зазвичай говоримо про спільноти людей. Інколи складові частини громадянського суспільства ще називають його інститутами, тобто тими елементами без яких це явище складно уявити. До них належать:
громадські організації;
професійні та творчі спілки;
організації роботодавців;
благодійні і деякі релігійні організації;
органи самоорганізації населення;
недержавні засоби масової інформації;
інші некомерційні товариства й установи.
У демократичних державах інститути громадянського суспільства часто долучені до участі в управлінні державними справами, зокрема — у формуванні та реалізації державної правової політики.
Яка ж користь від громадянського суспільства?
Воно сприяє об’єднанню людей з метою захисту своїх законних інтересів і досягнення своїх цілей.
Воно виступає гарантом непорушності наших особистих прав.
Воно захищає інтереси різних груп людей.
Воно служить опорою в можливому протистоянні громадян з державою; і тут варто згадати про події Революції Гідності 2013-2014 років, коли саме громадянське суспільство стало основою опору авторитарному режиму в Україні.
Воно обмежує державну владу та здійснює контроль за нею на всіх рівнях;
Воно бере на себе частину проблем, які важко або не під силу розв’язувати державі. Мабуть, найяскравішим проявом впливовості громадянського суспільства є волонтерський рух з допомоги військовим та тимчасово переміщеним особам, який розпочався в Україні з початком російсько-української війни. В драматичному 2014 році саме активні громадяни надали підтримку державі у боротьбі з агресором.
Пропоную звернути увагу на такі ознаки громадянського суспільства:
Визнання людини, її прав і свобод найвищою суспільною цінністю.
Високий рівень правосвідомості та відповідальності громадян і повага до законних прав інших людей.
Захист приватної власності і широкі можливості для ведення власної справи
Існування різноманітних добровільних громадських організацій і рухів, самоорганізація.
Взаємодія громадських об’єднань для задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів людини, що відбувається без прямого втручання держави.
Багатоманітність (плюралізм) у всіх сферах суспільного життя (економічній, політичній, культурній).
Незалежні медіа, які обслуговують громадські потреби та інтереси, формулюють і оприлюднюють громадську думку. У сучасному світі це може бути як радіо чи телебачення, так і діяльність блогерів – які маю велику аудиторію своїх прихильників.
Яку роль виконує правова держава у громадянському суспільстві? Громадянське суспільство може гармонійно функціонувати без впливу держави, але його не можна представити як щось таке, що існує та функціонує незалежно від держави.
Звернемось знову до ст. 3 Конституції України.
Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Давайте спробуємо розглянути громадянське суспільство як реалізацію прав і свобод людини. Тоді формування та розвиток громадянського суспільства неминуче призводить до трансформування держави у правову державу. І звичайно держава через систему освіти, засоби масової інформації та інші чинники може пливати на світосприйняття та свідомість громадян, їхню активність та правосвідомість.
Сучасна правова держава може бути розбудованою лише там, де наявні інститути громадянського суспільства. Отже, це держава, в якій юридичними засобами справді забезпечено максимальне здійснення, охорона та захист основних прав і свобод людини.
Основними ознаками правової держави є:
суверенітет народу, який є джерелом влади; – важко уявити правову державу на окупованих територіях.
верховенство права;
рівність усіх громадян перед законом;
однакова і взаємна відповідальність держави та особи перед законом;
визнання прав людини вищою соціальною цінністю;
поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову;
високі правова культура та правова свідомість громадян;
наявність ефективної правоохоронної системи
Відомою і популярною є теза, що у правовій державі є можливість для особи робити все, що безпосередньо не заборонено законом, а державним органам – тільки те, що безпосередньо дозволено законом.
І на фінал поставимо собі запитання – в чому ж важливість розвинутого громадянського суспільства у правовій державі? Відповідь – звісно ж у захисті прав і свобод громадян, а також в реалізації інтересів кожної людини. Ми починали нашу розмову з прикладу більшої громадської активності на Півночі Італії, що є основою економічного достатку цього регіону країни. При сталому суспільному розвитку розвинуте громадянське суспільство і правова держава сприяють заможнішому життю в державі.
Вітаю, шановні учні! На минулому уроці ми розглядали з вами, що таке громадянське суспільство, правова держава та що таке соціальний капітал. На продовження цієї теми сьогодні поговоримо про роль громадян, про те, як саме та за яких умов вони, вірніше – усі ми – можуть долучатися до формування зрілого громадянського суспільства. Проаналізуємо важливі терміни які характеризують соціальну активність громадян у демократичній державі.
Сучасну державу складно осягнути без розуміння активності її громадян. Отож, демократичні громадяни – це люди, які беруть активну участь у суспільно-політичному житті не тільки під час виборів, а й здійснюють постійний контроль дій влади. Таким людям притаманна особлива культура громадянськості, яку можна охарактеризувати як законослухняність та водночас критичну вимогливість до дій держави. Саме культура громадськості визначає взаємодію громадян з владою.
Для активних громадян влада не є елементом політичної боротьби як для політиків, а є лиш об’єктом впливу у процесі захисту їхніх інтересів і прав громадян. Культуру громадянськості не можливо уявити без знання людей про їхні права й обов’язки, про те, як влаштована держава, про те, якими є політична система й головні законодавчі процедури демократичного політичного процесу.
Звертаємо Вашу увагу, активний громадянин або громадянка об’єднавшись з однодумцями здатні чинити зворотний вплив на державу і суспільство, роблячи їх демократичними. Серед ознак такого громадянина найчастіше відслідковують:
патріотизм,
правосвідомість,
політичну культуру,
моральність,
реалізацію активної громадянської позиції у суспільному житті,
готовність діяти, захищати свою країну,
здатність до самопожертви, а також активності на благо суспільства.
Об’єднання активних громадян можна назвати соціальною взаємодією, що є формою суспільних зв’язків. Вона реалізується під час обміну діяльністю, інформацією, досвідом, уміннями, навичками та при взаємному впливі людей і соціальних спільнот. Соціальна взаємодія виникає через спільність інтересів (ведуть до згуртування спільнот) або розбіжність інтересів (ведуть до протиріч), близьких чи віддалених цілей, поглядів. Саме вона складає основу будь-яких відносин у суспільстві і є центральним елементом, що дозволяє спільно захищати законні права та інтереси громадян.
Зараз ми поговоримо про доступні інструментами впливу та форми соціальної активності. Серед них – надзвичайно важливу роль відіграють мирні зібрання, які є показником демократичного розвитку суспільства. Поняття мирне зібрання охоплює будь-які заходи, що проводяться у публічних місцях у формі зборів, мітингу, демонстрації, пікетування, походу тощо. Історія незалежної України знає чимало прикладів, коли саме мирні зібрання змушували державну владу змінювати свої рішення, які були прийняті з тих чи інших причин.
Мирний протест певної спільноти важко уявити без солідарності або соціальної єдності. Під цим терміном ми розуміємо єдність груп, верств або навіть цілого суспільства, яка породжується спільними інтересами, цілями, цінностями, взаєморозумінням та об’єднує людей в одне ціле заради досягнення спільної мети. Для прикладу загальнонаціональні протести чи всеукраїнські громадські кампанії можуть бути зумовлені як соціальними мотивами (страйки шахтарів) так і національними (захист і розширення сфери вживання української мови).
На захисті нашого права на мирний протест є відповідна стаття Конституції, а саме стаття №39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Чинне українське законодавство, на відміну від сусідніх з нами Білорусі і Росії, не передбачає системи дозволів на проведення будь-якого протесту. Завчасно повідомляти (зазвичай це робить організатор або уповноважена особа) про мирне зібрання потрібно орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Найголовніше тут – повідомляти, а не отримувати дозвіл! Це робиться особисто або шляхом надсилання листа.
Така система потрібна лиш для того, щоб працівники органів правопорядку змогли належним чином забезпечити безпеку самих протестувальників у тій чи іншій ситуації. Згідно роз’яснень Конституційного суду України обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку. Заборонити проведення мирного зібрання може тільки окружний адміністративний суд. Водночас як показує практика – Ви можете буквально за 1 годину повідомити про початок тієї чи іншої акції протесту і жоден суд не встигне зреагувати на цю інформацію. Слід зауважити, що припинення мирного зібрання представниками правоохоронних органів без рішення суду може відбуватися лише при загрозі масових заворушень чи вчиненні злочинів.
Що означає «сповістити про захід завчасно»? На сьогодні немає жодного чинного нормативно-правового акту, який би встановлював конкретний термін завчасного повідомлення про мирне зібрання.
Окрім того, досвідчені громадські активісти можуть апелювати до практики спонтанного протесту чи мирного зібрання. Такий захід зазвичай спричиненого подією, яку неможливо було завчасно передбачити, щоб встигнути повідомити про намір проведення зібрання.
А тепер трішки термінології, щоб розібратися в різновидах мирних зібрань.
Збори — це зібрання, на яке скликаються всі члени спільноти для прийняття рішень з тих чи інших питань життя організації. Це форма колективного обговорення ділових проблем, які хвилюють громадськість. Мабуть, найвідоміший формат зборів для учнів – це батьківські збори, де обговорюються питання, пов’язані з навчальним процесом.
Мітинг — це організована форма політичних дій, масове публічне зібрання людей для обговорення актуальних суспільно-політичних проблем. Суттєвою особливістю є його спрямованість на формування психологічної готовності людей до безпосередньої політичної дії. Інколи великі чи загальнонаціональні мітинги в Україні називають вічем – назва походить від зібрань, що сягають традиціями часів Київської Русі. На мітинг – наприклад з вимогами захисту навколишнього середовища виходять, зокрема, і школярі. Багатьом відоме ім’я шведської школярки Ґрети Турнберг, яка спочатку вимагала аби її уряд зменшив викиди вуглецю, а згодом стала відомою як активістка, яка бореться з глобальним потеплінням та зміною клімату.
Демонстрація — масовий марш як публічне вираження соціально-політичного настрою. Учасники демонстрацій виготовляють плакати, банери із гаслами, закликами, вимогами, а також вигукують їх під час проходження по вулицях. Учні старших класів чи студенти, до прикладу можуть бути незгодними з певними змінами в навчальному процесі чи освітньому законодавстві. І українське законодавство не обмежує їхню участь в демонстраціях чи акціях протесту.
Пікетування — форма демонстрації, під час якої група учасників пікету може виготовляти плакати, встановлювати намети, влаштовувати чергування у громадському місці зі спеціальною метою. Серед таких цілей — охорона певної території, влаштування перешкод, привертання уваги, висловлення підтримки чи протесту проти чого-небудь.
Похід (хода) — пересування організованої групи людей, загону, зібрання, що переміщується під відкритим небом з певною метою і в установленому порядку (строю). Під час організації та проведення походів мають бути виконані різні вимоги, наприклад, узгодження маршруту, обмеження руху транспорту тощо. Така форма може бути приурочена і урочистим подіям. Наприклад у 2019 році на день Незалежності України відбулась багатотисячна хода громадськості, яка мала назву Марш захисників України.
Інші форми мирних зібрань:
сидячі демонстрації і протести,
факельні процесії,
мовчазні марші,
«людські (живі) ланцюги»,
вело-, мото- та автопробіги,
музичні чи театралізовані вистави і паради.
Українське суспільство, починаючи із 1989 року – з початку краху радянської тоталітарної системи побачило не одну сотню яскравих акцій протесту. Деякі з них історики і сучасники називають ще й революціями:
1.Революція на граніті – студентське голодування в жовтні 1990 року
2.Помаранчева революція – що була спричинена фальсифікаціями президентських виборів у 2004 році.
3.Революція Гідності
– яку спричинила відмова керівництва держави від угоди про Асоціацію з Європейським Союзом у 2013 році.
Громадянські протести є закономірним явищем в умовах непростого переходу від комунізму до демократії. А мирні акції протесту – часто є вкрай необхідним запобіжником, що дозволяє знайти спільну мову громадянському суспільству та державі.
Як висновок, пам’ятаймо, що соціальна активність громадян є запорукою демократичного і сталого розвитку суспільства. Форми громадянської участі, зокрема різноманітні формати акцій мирного, тут варто наголосити, що саме мирного протесту, є атрибутами громадянського суспільства, розбудова якого веде як ми говорили на попередньому уроці до більш заможного економічного життя.
Створено з використанням матеріалів www.citizen.in.ua