Громадянська освіта. Урок 1

Вітаю !  

Кажуть: «Людина ніколи не дізнається чого вона насправді хоче і що їй найбільше потрібно, доки не з’ясує хто вона є»!

Пропоную, сьогодні, на уроці поговорити про власне «Я», про місце людини в суспільстві, та  про роль суспільства в житті людини.

Розпочнімо заняття зі знайомства.

Пропоную подивитися як знайомляться головні герої в  кінофільмі американського режисера Барі Левінсона «Молодий Шерлок Холмс»

Пригадайте  які риси однокласника зумів визначити молодий  Шерлок?

  Спочатку він вказав 

• на прізвище та ім’я,
• потім назвав територію звідки приїхав новенький,
• далі правильно визначив улюблене заняття Джона,
• не помилився і з походженням однокласника….

Чому він не обмежився тільки іменем?

Та повернімося  до знайомства. Знайомство – це наче презентація себе –  власного «Я». Хотіла б , щоб  кожен з вас схематично, намалював власний «Автопортрет». Саме в такий спосіб ви представитись. Назвете  найсуттєвіші свої риси, ознаки та характеристики. 

 З чого починати?
Василь Симоненко писав: “Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні?”

 Розмірковування про (представлення) власне «Я» починається з усвідомлення, що я – Людина.

   Отож, посередині робочого листка схематично намалюємо Людину –  тобто себе.  На цьому етапі зміст виконаної роботи у всіх (окрім жартівників, звичайно), скоріш за все, буде однаковим, або дуже – дуже схожим.  Тому, що з точки зору біологічного виду Людина = Людина. 

Міркуємо далі. Що ще ви можете повідомити про себе?

Це ж знайомство. Наприклад, чим ви відрізняєтеся від інших, або  які риси роблять вас схожими на оточуючих людей? 

Невеличка  підказка –орієнтир? Погляньте на екран і продовжте роботу. Продовжуйте. Можете додати необмежену кількість власних характеристик не вказаних у переліку «підказки». Ще трішки часу і будемо завершувати роботу.

Ще  раз погляньте на ваш «Автопортрет»

  Я буду працювати з «Автопортретом» віртуального учня. 

«Автопортрет», що ви намалювали,  –  сума ваших  характеристик, якостей та рис.

   Це і є на даний момент ваше «Я»  

   І це не просто літера, це створена вами ж власна візитівка.

   Це те, що ви про себе думаєте і яким/якою себе уявляєте.

А якою чи яким ви себе уявляєте? «Я – учень». За цією коротенькою фразою схована величезна кількість інформації.

Це  і вік, і зовнішній вигляд, і заняття, і характер, і поводження,  цінності, пріоритети …  « Я – волонтерка», «Я – друг» , «Я – відмінниця».  

   Філософ Сократ казав: «Пізнай себе».

А серед китайських ієрогліфів є один, що означає «усвідомлення власного «Я». 

Самопізнання –  це пізнання самого себе, своїх індивідуальних особливостей, рис свого характеру, своїх життєвих цінностей, свого відношення до інших людей. 

Тільки спілкуючись та взаємодіючи  з іншими людьми, у стосунках з родиною, друзями, колегами, під час навчання, роботи, громадської діяльності, на відпочинку, людина може знайти власні відповіді, щодо самого себе. 

Кожному з нас багато чого треба зрозуміти, багато в чому розібратися, переосмислити і зважити перш ніж сказати про себе: «Я син/ донька», «Я патріот», « Я закохана»…

   Тому, що це не лише  про людину. Це ще й про її місце у суспільстві. Про її зв’язки з суспільством.

   Отож  ми порівнюємо і співставляємо. Знаходимо спільне і відмінне між собою та іншими.

Так поступово, крок за кроком, складаємо, «вимальовуємо» повний, всебічний образ власного «Я». 

Це наче сконструювати з розрізнених частин одне ціле. І це ціле називається – ІДЕНТИЧНІСТЬ.

 Якщо ідентичність складений продукт – то вона має свою будову.  Кожна окрема характеристика, риса чи ознака людини називається   складовою ідентичності. Подивіться на екран:  На екрані ви бачите назви різних видів складових ідентичності (…..). Співставимо їх з власним «Автопортретом» і знайдемо відповідності.  «Неповнолітній» – «вікова» «Білорус» – «етнічна».
Кажемо так:  «Освітня складова моєї  ідентичності»,  «Я неповнолітній –  це вікова складова моєї ідентичності». «Громадянську складову моєї ідентичності засвідчує  паспорт громадянина України». Потренуємось? Оберіть будь – яку одну складову вашої ідентичності та придумайте речення.

Ідентичність має два рівні: особистісний та соціальний.

Особистісний рівень стосується індивідуальних характеристик людини: фізіології, здібностей, ділових якостей. Я – це «Я». Люди, що мене оточують – «Інші». 

При цьому не варто забувати, що кожна людина є частиною суспільства. Протягом усього життя ми входимо до різних груп та спільнот. Усвідомлення своїх зв’язків з певною групою називається СОЦІАЛЬНИМ РІВНЕМ ІДЕНТИЧНОСТІ. 

Знову звернімося до зображення на екрані. Блакитним кольором позначені складові, що розкривають  особистісний рівень ідентичності. 

Інші складові є відображенням соціального рівня ідентичності.

Спробуйте у своєму «Автопортреті» знайти приклади кожного з двох рівнів ідентичності. Дякую.Наша ідентичність робить кожного з нас УНІКАЛЬНИМ. 

  Цитуємо Василя Симоненка:

        Ти на землі – людина,

         І хочеш того чи ні –

         Усмішка твоя – єдина,

         Мука твоя – єдина, 

         Очі твої – одні

А якщо ви не можете поки, що дати чіткої відповіді на запитання: «Хто Я»?   

А якщо вашу ідентичність чи якусь її частину не сприймають оточуючі? 

Що коли обставини життя змінилися таким чином, що окремі елементи вашої ідентичності перестали бути актуальними? ( «учень» – «студент»,……..)? 

Ви повинні знати, що ідентичність змінна величина. Так, в ній є відносно незмінні елементи: походження, етнічна складова…Але, загалом, багато компонентів ідентичності не є стійкими та змінюються під впливом обставин. Окремим викликом для ідентичності сучасної людини є розповсюдження соціальних мереж та відбір аватарок, «імен» – логінів реєстрації, використання «емодзі», хештегів.   

  І в якийсь момент вам може здатися, що ви себе не знаєте і не  розумієте. У вас нічого не виходить і ви постійно у всьому сумніваєтесь.

Хтось стає тривожним, роздратованим, розчарованим, а хтось, навпаки, занадто самовпевненим, піднесеним, щасливим.

Все це ознаки «кризи ідентичності». 

Криза ідентичності – це особлива ситуація в житті людини, коли більшість соціальних ознак, за допомогою яких вона визначала себе і власне місце в суспільстві, видаються такими, що втратили цінність.

   Варто бути готовим до того, що час від часу ви будете зайняті пошуком свого «нового Я».

 «Не можна бути відкритим новому, якщо періодично не позбавлятися від власних минулих «Я»»,- радять психологи. 

  Життя багатьох людей стрімко уподібнюється. Ми послуговуємось одними й тими ж комп’ютерними програмами, слідуємо світовим тенденціям моди, користуємося продукцією відомих світових брендів. І одного разу починаємо розуміти, що наша ідентичність стає менш виразною. Вона також уніфікується.

   Хтось цим зовсім не переймається. Але в частини людей виникає непереборне бажання зберегти свою індивідуальність.

   Вони переконані, що  інтеграція в нову спільноту не повинна означати втрату ідентичності, не повинна заважати цінувати рідну культуру, пишатися своїм походженням, пам’ятати історію, розмовляти рідною мовою. 

Лише людина з розвиненою ідентичністю, яка точно знає, хто вона є, чим відрізняється від інших і тим пишається, зазвичай залишається впізнаваною, неповторною, сама собою, зі своїм власним «Я».

  Раджу не забувати, що:

• Ідентичність формується людиною впродовж усього її життя в процесі взаємодії з суспільством.
• Ідентичність людини складається з багатьох елементів та має два рівня: особистісний та соціальний.
• Ідентичність змінна. І кожна людина періодично відчуває кризу ідентичності.
• Ідентичність людини зазнає серйозних випробувань в умовах стрімкого розвитку людства та в умовах наростаючої глобалізації.

Бережіть своє «Я». І нехай вам стануть у пригоді слова М. Булгакова: «Не намагайтеся здаватися людям кращим, ніж ви є насправді – навшпиньках довго не встоїш… але і не намагайтеся здаватися гіршим, ніж ви є – навпочіпках  довго не всидиш. Завжди залишайтеся собою».

Привіт, сьогодні поговоримо про дуже цікаву й актуальну тему – що таке українська ідентичність, або іншими словами, що означає бути українцем чи українкою?

З одного боку, все просто і зрозуміло. А з іншого, не всі громадяни України дають однозначну відповідь на це питання. І мабуть не однаковими будуть й ваші відповіді.

Спробуйте визначити декілька позицій, які, які на вашу думку, характеризують нашу приналежність до української спільноти, політичної нації.

Це можуть бути наше громадянство, походження, мова, віра тощо

І як ви відразу можете зауважити, серед переліку складових української ідентичності є позиції, котрі не є її обов’язковим атрибутами, але й є й такі, без яких ми як самодостатня нація не зможемо повноцінно й гідно стверджуватися у світі.

Про це ми й поговоримо сьогодні.

А розпочнемо з того, що українська ідентичність має два виміри.

Перший, це наш правовий формальний статус нашого громадянства, що означає членство у суспільстві та вказує на приналежність людини до певної держави чи країни.

Багато людей розглядає наявність паспорта громадянина України як єдину ознаку громадянства.

Паспорт України

Це правильно з юридичної точки зору. Адже паспорт як правовий зв’язок із державою дає підстави очікувати захисту нею прав своїх громадян як всередині країни, так і за її межами. Отже, Громадянство це стійкий, юридично визначений правовий зв’язок між особою і певною державою, що визначає їхні права та обов’язки.

Питання громадянства в Україні регламентується Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» та іншими нормативно-правовими актами. Закон визначає, що громадянство — це правовий зв´язок особи і держави, який реалізується у взаємних правах і обов´язках. З одного боку громадяни користуються усією повнотою прав і свобод, а також несуть певні громадянські обов´язки перед суспільством та державою. З іншого боку, держава виступає гарантом захисту прав і свобод людини і громадянина.

Громадянство є основним елементом правового статусу людини і громадянина в суспільстві та державі.

Цікавим феноменом статусу громадянства є громадянство Європейського Союзу яке визначається громадянством однієї з його країн членів. Окрім спеціальних прав громадянам Європейського Союзу притаманні спільні цінності, переживання, спогади та плани на майбутнє, що об’єднують європейські народи.

Однією із найважливіших її особливостей європейської ідентичності є її внутрішнє різноманіття, що означає прийняття, визнання та повагу до культурного та релігійного різноманіття.

Українська нація, як частина європейської спільноти, базується на певних, властивій саме їй, засадах. І це є, наприклад, українська державна мова, територія, українська державність та її символи, загальноукраїнські звичаї й традиції, спільна історія та пам’ять про неї, єдиний економічний простір тощо.

З іншого боку українська ідентичність – це відчуття спільних загальнолюдських цінностей, передусім таких, як наша людська гідність, свобода, довіра, справедливість, толерантність, взаємоповага тощо. Таким чином культурне різноманіття й демократичний устрій нашого життя є теж важливими цінностями і характеристиками української ідентичності.

Отже громадянство у сучасній Україні означає більше, аніж наявність паспорта.

Важливими є передусім почуття, які пов’язують нас із своїм довкіллям, відповідальність за стан справ у ньому, прагнення і вміння щось змінити, покращити.

І тому давайте детальніше поговоримо про інший вимір української ідентичності ідентичності і зокрема про таку категорію, як громадянськість.

Громадянськість це — усвідомлення власної ролі в житті суспільства, відповідальне ставлення до інших, прагнення до змін, вдосконалення, розвитку держави відповідно до демократичних засад та цінностей.

Види діяльності до яких залучаються громадяни на різних етапах свого життя, є різноманітними і численними. Наприклад, активні й відповідальні громадяни й громадянки працюють і сплачують податки, беруть участь у виборах, контролюють діяльність державних інституцій. Активне громадянство передбачає теж залучення до справ місцевої громади, Наприклад, це може бути вирішення місцевих проблем, благоустрою, захист довкілля, опіка над людьми з інвалідністю, волонтерська діяльність, благодійна допомога соціально незахищеним верствам населення тощо.

А зараз давайте звернемося до цитати відомого історика, президента Української народної республіки Михайла Грушевського:

«Передусім, розуміється, [Українцями] є всі ті, хто зроду Українець, родився і виріс з українською мовою на устах і хоче тепер іти спільно з своїм народом, з усіма свідомими синами українського народу, які хочуть працювати для його добра, боротися за його свободу і кращу долю.

Але не тільки хто природжений Українець, а також і всякий той, хто щиро хоче бути з Українцями, і почуває себе їх однодумцем, товаришем, членом українського народу, бажає працювати для його добра. Якого б не був він роду, віри чи звання — се не важно. Його воля і свідомість рішає діло». Михайло Грушевський.

Україна – полікультурна держава. Болгари, вірмени, грузини, євреї молдавани, поляки, росіяни та інші представники інших етносів. які народилися і живуть на території України мають громадянську ідентичність «українець/українка» , як і етнічні українці.

Отже, українцями себе можуть називати не лише ті, хто народився в Україні чи має українське походження, або володіє українським паспортом й ті, хто усвідомлює себе українцем, відчувають свою відповідальність за стан справ у країні, роблять реальний внесок у її розбудову, захищають її, відстоюють демократичні цінності.

Ми з вами – громадяни України. І задля того, щоб наше життя стало кращим , а країна у якій ми народилися і живемо, заможною, потрібні спільні зусилля і внесок кожного з нас.

Дякуємо вам за увагу .