Перейти до вмісту

Громадянська освіта. Урок 19

<- На основну сторінку

Для чого існують стандарти подання інформації. Критичне мислення, або чому необхідно бути медіа грамотним

Текстом

Чесність. Точність. Неупередженість… і небайдужість. От до цього для мене зводяться стандарти подачі інформації у журналістиці. Коли ми ведемо мову про те, що журналістика відіграє роль у національній безпеці, ми часто-густо думаємо про умови війни, іноземної агресії і про те як ми висвітлюємо становище на фронті, або боротьбу розвідок. Насправді – це неповна картина: ми відповідаємо за безпеку суспільства і у мирний час, тому що від того, наскільки повно ми інформуємо аудиторію, залежить те, як аудиторія поводиться у тій, чи іншій ситуації; наскільки чесно ми зобразимо умови, в яких живуть люди – настільки вони матимуть змогу визначати безпечну лінію поведінки, безпечні відносини з іншими людьми у суспільстві. А безпечні відносини з іншими людьми у суспільстві – це взаємна повага, або принаймні – бажання зрозуміти, чому інша людина думає так, як вона думає, чому вона діє так, як вона діє. І на підставі цього – розуміння і прагнення до розуміння: може виникати вже і бажання до порозуміння.

    Отже, чесність: не приховувати, говорити те, про що точно дізналися, перевірити те, що багато хто видає за факти, а насправді фактами не є.

    Точність. Точність в тому, щоби поставити інформацію у контекст: не просто явище само по собі, не просто підняття мінімальної зарплати, або збільшення податкового тиску, а – які можуть бути наслідки цього, чому це важливо; як знову ж таки поводитися за умов, коли обставини, в яких ти живеш – змінюються?.. Чесність, точність…

    Неупередженість. У кожної і кожного з нас є свої вподобання, є свої звички, і є свої, ну сказати б так, способи діяльності. Нам вони можуть видаватися найкращими, найправильнішими, або просто правильними, так? Бо, що означає «правильніші», «не правильніші»? Є просто правильне, неправильне. От, але для інших людей воно може не підходити, тому що інші люди живуть в істотно інакших умовах, ніж живемо і діємо ми… тому, до явищ ми підходимо неупереджено, ще не визначивши, яке у нас до цього ставлення. А якщо у нас є велике обґрунтоване, або необґрунтоване ставлення, ми – перевіряємо своє ставлення, з огляду знову ж таки на обставини інших людей. Ми ставимо собі запитання: «А хто, як поводитиметься, як людині безпечніше поводитися, за тих, чи інших обставин» – примірюємо на себе обставини життя і поведінки інших людей.

    Чесність. Точність. Неупередженість. Будь-яка ідея може бути правильною і неправильною. Будь-яка ідея може бути гуманною, чи негуманною. І от, з погляду гуманності, ми маємо ці ідеї оцінювати, ми маємо їх – випробовувати; ми маємо встановлювати, доходити висновку – наскільки ця ідея сприяє врівноваженому, безпечному життю суспільства… наскільки та, чи інша ідея веде до того, що у суспільстві, більшість людей починають жити краще. Ну, звісно є різні виміри того, як, що означає жити краще, але в цілому, вони у багатьох людей збігаються: не становити загрози життю, не становити загрози здоров’ю. І тут важливо пам’ятати: не становити і не створювати ці загрози не тільки для себе, а і для інших людей. Ось що дуже важливо – навчатися жити у суспільстві так, щоби поважати права інших, і тоді у тебе є всі підстави, розраховувати на те, що інші – поважатимуть твої права.

    Чесність. Точність. Неупередженість… Небайдужість. Дехто може сказати: «А до чого тут – небайдужість, адже журналістки і журналісти мають бути… нуу, однаково настроєні до всіх і ми щойно говорили про неупередженість?». Небайдужість, в нашій роботі, полягає в тому, щоби прагнути виконувати оці самі стандарти, втілювати їх у нашій роботі. Якщо ми – байдужі до результату нашої роботи, байдужі до результату того, про що і як ми розповідаємо аудиторії – тоді і результат нашої роботи незастрахований від того щоб: замість «принести користь» – цей результат становитиме шкоду. Ми маємо завжди ставити на одне запитання, ну принаймні на одне запитання більше, ніж це – абсолютно необхідно. От здається, що вже про все запитав, про все дізнався, але – подумай, про що хотіли б і що необхідно знати іншим людям. І так само підходити до явища, процесу, або до людини, про яку розповідаємо, ну умовно кажучи, бодай на один крок більше, ніж це здається абсолютно необхідним. От, думаєш що уже все дізнався, думаєш що уже цю людину охопив поглядом, розпитав про звички, способи дій і так далі… і все-одно – підійди ще на один крок: спробуй, умовно-кажучи торкнутися тієї людини відкритою долонею. І тоді у тебе більше підстав говорити: «Я дізнався/Я дізналася те, що потрібно дізнатися і передала/передав це своїй аудиторії.». Наша перевага перед аудиторією у тому, що ми часто буваємо там і тоді, де і коли – люди з аудиторії ніколи не побувають, або побувають не так швидко, як ми. Силою професійних знань, професійних навичок, ми можемо на місці і в той самий час дізнаватися більше, ніж це може зробити непідготовлена до цього людина. І тому – ми маємо добувати інформацію, ми маємо аналізувати і вимірювати, яка із цієї інформації – найважливіша для нашої аудиторії; адже, якщо вивалити на аудиторію усю інформацію, яку ми добули – непідготовлені люди можуть знову ж таки – розгубитися. І от до цього, ми маємо бути – небайдужі: ми маємо повідомляти аудиторії корисну інформацію.

    Отже, чесність, точність, неупередженість, небайдужість… Працюйте!..

(ГромОсв10) Для чого існують стандарти подання інформаціїЗавантажити

Текстом

Вітаю!
Сьогодні ви дізнаєтесь що таке критичне мислення та як критично аналізувати медіаповідомлення. 

Я думаю, що ви неодноразово чули, що зараз світ живе в інформаційному просторі. У слово інформація ми вкладаємо дуже різний зміст, зокрема у техніці, науці, мистецтві і в різних життєвих ситуаціях. Існує декілька категорій джерел інформації.

 Першоджерела (або первинні джерела) ― оригінальні джерела, які не передбачають інтерпретації інформації. До таких належать: тексти, листи, фотографії, щоденники, малюнки, дані від науково-дослідних та соціологічних інститутів, органів влади, установ статистики, архівів тощо. 

Вторинні джерела ― відомості, отримані з першоджерел. Це джерела, які пройшли етап інтерпретації, аналізу, узагальнення та критики. Вторинні джерела включають науково-популярні публікації, підручники та інші навчальні матеріали. 

Третинні джерела ― це перероблені тексти (компіляції) та інші подібним чином організовані джерела (реферати, довідники, бібліографії, енциклопедії, бази даних), які формуються з інформації із першоджерел і вторинних джерел.
Як ви гадаєте, які джерела є найдостовіршіними? Звичайно ж першоджерела! А які найбільше потребують перевірки? Це – третинні джерела.

Щодня ми отримуємо сотні медіаповідомлень. Кожне з них має функцію ― розважати, повідомляти, розчаровувати, залучати, переконувати, продавати щось. Будь-яке повідомлення є лише версією реальності, а не достовірною реальністю. Це продукт, який створено з метою впливу. Для того, щоб не піддаватися йому потрібно використовувати критичне мислення.

Критичне мислення ― це комплекс усвідомлених дій і навичок, які ми застосовуємо, коли оцінюємо інформацію, перевіряючи її на достовірність і наявність маніпуляцій.

Критичне мислення, погляд (бачення, оцінювання) ― одна з ключових технологій медіаграмотності. Це психологічний механізм медіаграмотності, здатність до сприймання повідомлень й подальшого оцінювання у відповідному середовищі та контексті. 

Медіаграмотність у свою чергу – це розуміння способів, за допомогою яких медіа створюють різні типи повідомлень, того, як вони подають інформацію і які методи використовують для організації матеріалу. Це критичний погляд на медіаконтент.

Тут у допомозі нам стає Медіаосвіта ― комплекс заходів, що має на меті формування медіаграмотності на матеріалах та з допомогою мас-медіа, що має на меті критичне сприйняття медіаповідомлень. Тобто те, чим ми з вами займаємось.
Можливо у вас виникне питання “Чому важливо бути медіаграмотним сьогодні”? Серед інших варто виділити кілька важливих пунктів:

  • Вся інформація, окрім особистого досвіду, є медійною;

  • Медіа впливають на формування цінностей та поведінкових моделей;

  • Медіа впливають на нас без нашого усвідомлення цього;

  • Медіа визначають політичне й культурне життя країни та світу.

Для того, щоб критично мислити сьогодні потрібно якісно аналізувати медіамеседжі, тут у нагоді нам стануть матеріали ініціативи MediaSapiens –  проєкту громадської організації «Детектор медіа», які мають назву “Ключові питання для аналізу медіамеседжів”.

Цей матеріал допоможе вам шукати відповіді щодо інформації по трьох блокам: Авторство і аудиторія, Меседжі і значення, Репрезентація і реальність. Тобто до будь-якої інформації ми можемо ставити питання щодо Авторства, тобто хто створив повідомлення, Цілей – з якою метою,  Фінансування, хто заплатив за його створення,  Вплив, який воно здійснює, Реакція, які почуття викликає повідомлення, Зміст, про що воно,  Техніки, тобто як меседж передається, Інтерпретація, як люди можуть це зрозуміти і як я це розумію. Також можемо зробити висновки про контекст, тобто коли і як воно було створено та його надійність, правдивість та достовірність.

Наостанок запрошую вас переглянути 10 компетентностей з медіаграмотності запропонованих нідерландською організацією Mediawijsheid та поміркувати над тим чи наскільки сформовані ці компетеності у вас? Якщо ні, нічого страшного, адже зараз саме той час, щоб цим зайнятись!
Успіхів!

(ГромОсв10) Критичне мислення, або чому необхідно бути медіаграмотнимЗавантажити

Створено з використанням матеріалів www.citizen.in.ua