Громадянська освіта. Урок 8

Вітаю!

Як часто Ви чули слово “конфлікт”? Як часто Ви брали у ньому участь, свідомо чи не бажаючи цього? І взагалі – конфлікти у нашому житті  мають позитивні чи негативні наслідки?

Спробуємо знайти відповіді!

Спершу поміркуємо, що таке конфлікти і якими вони бувають?
    Модуль 1. Що таке конфлікт? 

Розпочнемо з того, що між людьми можуть бути різні взаємовідносини: такі, що сприяють співпраці і налагодженню товариських стосунків, так і такі, що призводять до суперечок і протистоянь. Образи, ворожість та ненависть теж можуть виникнути через непорозуміння. Саме так і виникає зіткнення протилежних думок та інтересів, що називають конфліктами. Конфлікти

Спробуємо розрізнити конфлікти за причинами їх зародження:

Однією з найпопулярніших причин зародження конфліктів є “Розподіл ресурсів” – ситуація, коли певна особа чи група осіб незадоволена своєю часткою ресурсів, наприклад, Ви з братом / сестрою отримали один планшет на двох і вимушені домовлятися стосовно його використання; 

Другою причиною зародження є взаємозалежність. Коли одна людина залежить від іншої, до прикладу – ви запросили друзів у гості, а ваша молодша сестричка просить вашої допомоги із домашнім завданням;

Наступною причиною можемо назвати відмінності в меті. Коли існують різні інтереси у сторін конфлікту. Це коли, наприклад, Ви плануєте влаштувати для близької людини гучну вечірку на честь дня народження, а вона хоче провести його лише з сім`єю.

Ще однією причиною можуть бути відмінності в уявленнях і цінностях, адже люди по-різному сприймають і розуміють світ, мають різні ціннісні орієнтири. Наприклад, компанія друзів перестає спілкуватися з однокласницею лише через те, що вона стала вегетаріанкою. 

Також варто відмітити відмінності в манері поведінки, темпераменті, характері чи потребах – прикладом можуть слугувати суперечки стосовно відкритого чи зачиненого вікна у маршрутному таксі.

До того ж досить часто причиною непорозуміння можуть стати проблеми у комунікації. Для прикладу, коли учень розповідає батькам про необхідну допомогу для підготовки до шкільного ярмарку пізно ввечері перед її початком.

Причини зародження конфліктів

Беручи до уваги те, що неможливо повністю позбутися конфліктів, потрібно вміло їх розпізнавати. Особи, які є сторонами конфлікту для досягнення своїх цілей часто порушують загальноприйняті норми, а іноді — і закони. Тривалі чи епізодичні, великі чи маленькі — усі вони є невід`ємною частиною нашого життя. 

Проте, завдяки конфліктам виникають і позитивні наслідки. Адже вони стають рушієм змін, впливають на створення нових рішень та інших дій. Наприклад, відстоюючи свою позицію перед однокласниками, захищаючи слабших, домагаючись справедливості, ми отримуємо неоціненний життєвий досвід, вчимося вирішувати різні проблеми.

Варто занотувати собі 

П`ять позитивних нотаток про конфлікт 

• Конфліктні ситуації потрібні нам для нашого життя, важливо звертати на них увагу та шукати шляхи вирішення. 

• Конфлікти вказують на відмінність у думках, інтересах. 

• Конфлікти вчать нас переконувати інших, відстоювати свою думку. 

• Ефективне розв`язання конфліктів приносить задоволення та відчуття доброго вчинку.

• Завдяки конфліктним ситуаціям можна отримати нову інформацію та досвід. 

Окрім цього, щоб протистояння не завдавало негативних наслідків, необхідно знати основні стадії розвитку конфлікту, які розкривають етапи його розгортання. До того ж це допоможе спрогнозувати розвиток подій.

Модуль 2. Які бувають стадії конфлікту? 

Першим етапом виникнення конфлікту є передконфліктна ситуація — момент, коли між людьми, групами людей, організаціями з`являється накопичення невдоволення та негативної взаємодії чи суперечок;

Надалі, зазвичай, відбувається який-небудь інцидент — своєрідна остання провокативна подія, яка виникла у результаті збігу обставин і зумовила розгортання конфлікту;

Після інциденту відбувається загострення конфлікту та його поступове наростання – етап ескалації;

Найвищою точкою напруги є кульмінація, коли конфлікт розвивається до такої ситуації, що сторони, розуміють, що його продовження не має сенсу;

Від кульмінації фактично залежить і завершення конфлікту – стадія розв`язання і виходу з конфлікту.

До того ж постійно наявною є так звана постконфліктна ситуація — наслідки конфлікту, які можуть мати позитивний чи негативних характер.

Гаразд, ми вже наче розібрались що таке конфлікти, як вони з`являються та через які стадії розвитку проходять, але особливу увагу варто звернути на специфічний вид конфліктів, з яким кожен чи кожна з вас могли в тому чи іншому випадку зустрітись – побутові конфлікти в школі, а також булінг (чи цькування).

Модуль 3. Конфлікти у школі. Булінг (цькування)

Ми стикаємось з конфліктами всюди – вдома, в магазині, в кінотеатрі та школі. Наявність таких конфліктів звична і викликана різними чинниками. Проте особливо небезпечними є конфлікти, в яких страждає наша гідність, зокрема -випадки булінгу.

Булінг (або цькування) — це агресивна та ворожа поведінка однієї дитини або колективу щодо іншої. Це постійний фізичний і психологічний тиск, прояви агресії, з подальшим залякуванням особистості.

Спершу розглянемо як розпізнати, що людина є об`єктом булінгу?

– Ніхто не поспішає подружитися з нею чи просто спілкуватися.

– В її бік лунають питання (при всіх) провокаційного характеру чи принизливі коментарі щодо зовнішності, поведінки, успішності.

– Мають місце регулярні публічні злі жарти, смішки, перешіптування за спиною;

– А також ситуації, коли людина шукає підтримки в інших учнів, у відповідь — постійно чує ухильні фрази чи ігнорування.

Для того, щоб протистояти булінгу, варто розуміти як обирають об`єкт для булінгу, адже такий вибір відбувається не відразу. Ті хто є булерами (тобто агресорами) та ті хто є їхніми прихильниками можуть просто почати над кимось жартувати. Але саме від реакції людини стосовно якої здійснюють булінг, досить часто залежить наскільки високою є ймовірність, що незабаром кривдник захоче повторити свою дію. Саме в такі моменти конфлікт може перерости у регулярне цькування – булінг.

Дуже важливо вміти захистити себе від булінгу, для цього варто прислухатись до порад психологів, наведемо декілька основних:

По перше, слідкуйте за колективом. Визначте лідера чи лідерку і його чи її прихильників. З агресором варто спілкуватися наодинці: є шанс спокійно поговорити і з`ясувати позицію. 

По-друге, не сподівайтеся, що все закінчиться самопливом. Розкажіть своїм батькам, запитайте поради;

По-третє, за потреби розкажіть про все іншому дорослому, наприклад, вчителеві, якому найбільше довіряєте чи попросіть поради у старших учнів. Запам`ятайте, що просити про допомогу — не соромно, а логічно і стратегічно обґрунтовано. 

По-четверте, знайдіть альтернативне коло спілкування поза школою.

Спілкуйтесь з тими людьми, які приносять Вам позитив, підтримують Вас і сприяють розвитку. 

По-п`яте, обговоріть ситуацію з іншими однокласниками. Знайдіть тих, кому так само нестерпно це спостерігати: вас має бути більше. 

Ірина Шабаєва, дитячий і сімейний психолог. Джерело: http://4mama.ua/uk/kids/raising/4601-zhertva-tskuvannya-hto-mozhe-neyu-stati-iyak-potribno-dopomagati-poradi-psihologa.

Окрім цього, варто зазначити, що неймовірно важливо в таких ситуаціях не бути байдужими – ні до себе, ні до інших. Не мовчати, а діяти — інакше зацькують.

Будь ласка, замисліться про це і підтримуйте інших!

І наостанок: озирніться навколо, конфлікти справді є частиною нашого життя, їх досить багато, але в той же момент частину з них можна досить легко вирішити з позитивними наслідками просто залишаючись людиною.
    Щасти!

Вітаю вас! 

 Ймовірно, кожен і кожна з вас якщо вже не обрали свій майбутній фах, то принаймні неодноразово про це міркували.

 І ви, мабуть, не один раз переконувалися, що, наприклад, успішний журналіст – це той, хто вміє вміло брати інтерв’ю, тобто ставити потрібні, важливі і цікаві запитання  а також активно слухати співрозмовника.

  Попри те, ми не будемо зараз обговорювати питання вибору професії. Мова йтиме про одну дуже важливу й універсальну компетентність для будь кого і у будь який час, і у будь якій ситуації .

 Ви мабуть вже спостерігали, що успішними стоматологами чи перукарями вважаються  не лише ті, хто добре робить свою справу, але й ті, хто вміють ефективно спілкуватися.

 І тим більше, хороший громадянин, це передусім той, хто вміє і знає як чітко зрозуміло висловити свою думку, здійснити переконливу презентацію, поставити цікаве запитання, уважно вислухати співрозмовника, вирішити конфліктну ситуацію  чи знайти однодумців. 

 Усі ви маєте вже немалий досвід спілкування з іншими людьми. І, мабуть, добре знаєте, що уміння спілкуватися є запорукою ефективної взаємодії, позитивної атмосфери та ознакою відповідальної громадянської участі.

Суспільство сформоване і діє так, що люди через спілкування пов’язані між собою низкою відносин. Для ефективної співпраці необхідні певні навички комунікації, а часто й майстерність у цьому. 

Ідея єдності, зв’язку зі спільнотою є визначальною для понять «комунікація» чи «спілкування».

 Іншомовний термін «комунікація», що є тотожним українському відповіднику «спілкування», «зв’язок» і означає: 

передачу інформації, 

ідей, емоцій, умінь;

 і насамкінець, порозуміння та взаємодію з іншими, тобто створення спільноти; 

Комунікація — це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, та означає:

• передачу інформації, ідей, емоцій, умінь; 

• розуміння інших; 

• порозуміння та взаємодію з іншими; 

Зверніть увагу на зміст однокореневих слів до термінів «комунікація» чи «спілкування» у різних мовах. 

 В українській мові — до слова «спілкування» існують такі однокореневі слова: спілкуватися, спілка, спільнота. 

В англійській мові — «соmmunication»: communitу (громада). 

У російській мові— «общение»: общий, общество. 

Зазвичай, спілкування чи комунікацію пов’язують із мовленням, коли одна людина повідомляє щось іншій. Насправді, ці явища мають складнішу структуру та суть, оскільки спілкуванням може бути не лише розмова, чи комунікація у соціальних мережах, але й, наприклад, читання книги, перегляд телепрограми тощо. 

 Рекламний білборд на вулиці населеного пункту – це теж комунікація.

 Наші жести, одяг зачіска – і це є комунікація.

 Навіть наше (пауза) мовчання, чи паузи у розмові є теж особливим і дуже впливовим інструментом комунікації. 

На перший погляд, процес спілкування виглядає доволі просто. Одна людина говорить, інша слухає та сприймає. Загалом у процесі комунікації є три складових: 

 відправник — той, хто говорить, пише, малює тощо; 

повідомлення — те, що відправник передає, тобто певним чином закодована інформація в усній мові чи письмі, малюнку, анімації тощо;

 отримувач — той, хто намагається зрозуміти суть повідомлення та, відповідно, сприймає йогоі реагує на нього. 

Таким чином, комунікація — це не лише те, що передає відправник, але й передусім те, що сприймає адресат. 

Варто мати на увазі, що під час спілкування люди використовують не лише тексти чи візуальні образи, а й надають своїм повідомленням емоційного забарвлення, що виражає їхнє ставлення до співрозмовника чи до теми повідомлення. 

 Таким чином, наше спілкування має багатоплановий за своїм змістом і впливом характер. 

 Спробуємо разом з’ясувати, як це відбувається. 

Візьміть, будь ласка, аркуш паперу Розділіть його навхрест горизонтальною та вертикальною лініями. Відповідно у кожному кутку ви отримаєте по одній сфері чи рівневі нашої комунікації. У лівому верхньому у нас буде предметна суть повідомлення, – тобто, про що саме йде мова, у лівому нижньому кутку – буде відображатися характер нашого ставлення до співрозмовника, правий верхній рівень, чи куточок містить спонукання до дії, або іншими словами, що ми би мали виконати, здійснити, і насамкінець, у правому нижньому кутку є особливий рівень комунікації, на який ми не завжди звертаємо увагу. Мова йде про характер самовираження відправника комунікації, себто автора слів, тексту чи малюнка наприклад. 

 Як ви вже, мабуть, здогадуєтесь, у тому чи іншому повідомленні не всі рівні можуть мати пропорційне вираження. В одному випадку – наприклад, у науковій літературі, домінуватиме предметний рівень, у військових командах –  наказовий рівень, а у наших звичайних побутових розмовах, домінують, як правило, рівні ставлення та самовираження.

 Розглянемо дію цієї моделі на прикладі будь якої поширеної ситуації нашого спілкування. 

Наприклад, ви запізнились на урок, зайшли до класу. І про що вас може запитати ваш вчитель чи вчителька?

 Ну звичайно,  можете почути типову фразу «А чому ти запізнився чи запізнилася?». Звичайна і банальна фраза, чи не так? Але чи насправді є вона такою простою, давайте глибше проаналізуємо її, скориставшись нашою моделлю.

 Отже, на предметному рівні, Чи так вже вчителя цікавить, чому саме ви запізнилися? Можливо, але далеко не завжди.

 На рівні ставлення, – і тут вже важливо, яким тоном запитали вас вчитель чи вчителька: турботливим чи роздратованим, оскільки вже іде урок? Ставимо відповідно + чи –

 На рівні спонукання фраза «чому ти запізнився» може означати, «Стій, зупинися, без мого дозволу ні руш». 

 Ну і насамкінець, на рівні самовираження вчитель чи вчителька підкреслюють свій авторитетний статус старшого у класі. Якщо би він чи вона просто не зреагували на ваш пізній прихід, наступного дня на перший урок можливо  запізнилося б уже значно більше осіб. 

 Спробуйте, використовуючи таку модель аналізу характеру комунікації на прикладі будь-якого іншого повідомлення, і визначити справжню і приховану сутності нашого спілкування наприклад, посту у соц. мережах, реклами на білбордах, звичайної побутової у фрази у ході вашого спілкування з рідними чи друзями. 

 Зверніть увагу на  різні продукти політичної реклами які можуть стати для вас яскравими прикладами для аналізу справжньої та прихованої сутності повідомлень, публічних меседжів тих чи інших політичних сил. 

Будьте уважні, критичні та водночас відкриті до спілкування. 

Саме для цього у нашому курсі громадянської освіти ми знайомимося із цікавими й практично корисними темами зі сфери комунікації. 

 Дякую вам за увагу.

 І до нових зустрічей.