Громадянська освіта. Урок 5

Вітаю!

Дотримання прав людини – це одна з основ стабільного функціонування нашого суспільства і запорукайого демократичного майбутнього, як у локальному, так і глобальному вимірах.

Але часто у світі відбувається не завжди все так, як хотілося б – ми стикаємось з численними порушеннями прав людини у різних сферах життя і тому виникає логічне питання – а хто саме має відповідати за дотримання прав людини та їх забезпечення.

А для того, щоб дати відповідь на це запитання, спершу, варто розібратись у взаємовідносинах між людиною та державою.

 

Модуль 1 Взаємовідносини «Людина-держава».

Ми вже знаємо, що кожна людина володіє невід’ємними правами – правами людини. І реалізовувати їх вона може лише за умови проживання в суспільстві, де існують певні правила та закони. До того ж у такому суспільстві державна влада є обмеженою принципами правової держави та, зокрема принципом верховенства права.

Принцип правової держави передбачає існування взаємної відповідальності людини і влади, тобто своєрідної домовленості – коли людина має дотримується законів, але й держава зобов’язується надавати кожному з нас відповідні умови для реалізації нами своїх прав та свобод. Арбітром у такій домовленості виступає суд, який має повноваження вирішувати суперечки у відносинах між людиною та людиною, а також людиною та державною владою.

Правова держава передбачає, що кожен з її членів дотримується певних правил. До того ж існує необхідність у взаємному контролі — саме тому органи державної влади мають стежити за тим, щоб люди не порушували встановлені правила, а люди мають контролювати те, що робить державна влада.

Що стосується принципу верховенства права, то він існує тоді, коли відносини між людьми та відносини людини і держави регламентуються виключно системою права — конституцією та законами.

В такому випадку, жодна особа чи органи влади (окрім Верховної Ради України як найвищого законодавчого), не може самовільно скасовувати чи змінювати встановлені правила. До того ж цей принцип передбачає що жоден підзаконний акт (наказ, розпорядження, інструкція тощо) не може суперечити Конституції та законам, які прийняв парламент. Варто згадати, що і ці закони повинні не повинні суперечити правам людини та основоположним свободам.

Гаразд, у взаємовідносинах між людиною та державою наче розібрались, а тепер варто замислитись над тим – яким чином відповідає держава за дотримання, захист та забезпечення прав і свобод людини.

 

Модуль 2. Чи відповідає держава за дотримання, гарантування та захист прав і свобод людини.

Спершу звернемось до документу ООН, що коротко називають Декларацією ООН від 9 грудня 1998 року:

Звернемо увагу на те, що відповідно до статті другої: Кожна держава несе основну відповідальність та обов’язок захищати, заохочувати та здійснювати усі права людини та основоположні свободи, зокрема шляхом прийняття таких засобів, які можуть знадобитись для створення усіх … умов … необхідних для … того, щоб усі особи … мали можливості користуватися всіма цими правилами і свободами на практиці”.

Таким чином, стає зрозумілим, якщо права гарантують кожній людині її особисту свободу, то для держави права людини — це обов’язок. До того ж права людини визначають межі, в яких може діяти державний орган при виконанні своїх повноважень.

Стаття 2. Кожна держава несе основну відповідальність та обов’язок захищати, заохочувати та здійснювати усі права людини та основоположні свободи, зокрема шляхом прийняття таких засобів, які можуть знадобитись для створення усіх … умов … необхідних для … того, щоб усі особи … мали можливості користуватися всіма цими правилами і свободами на практиці.

Декларація про право та відповідальність окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини та основоположні свободи (резолюція 53/144 ГА ООН від 9 грудня 1998 року)

Варто згадати, що найважливішим універсальним документом з прав людини є Загальна декларація прав людини, прийнята в 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН.

 

 

 

До того ж важливими є Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, які вступили в силу в 1976 році і є головними юридично обов’язковими документами, які застосовуються в усьому світі. Обидва пакти були розроблені з метою розширення прав, викладених у Загальній декларації і разом з нею вони становлять Міжнародний Білль про права людини.

Варто згадати і про інші основні договори ООН з захисту прав людини, якими керуються сьогодні світові держави – це міжнародні конвенції: Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенція проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих людську гідність видів поводження і покарання, Конвенція про права дитини, Про захист прав усіх працівників-мігрантів і членів їхніх сімей, Про права осіб з інвалідністю, Конвенція для захисту осіб від насильницьких зникнень та інші.

Основні договори ООН з захисту прав людини, які зобов’язалась виконувати Україна: (ПОСТУПОВО)

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965 р.)

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.)

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.)

Конвенція проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих людську гідність видів поводження і покарання (1984 р.)

Конвенція з прав дитини (1989 р.)

Конвенція про захист прав усіх

працівників-мігрантів і членів їхніх

сімей (1990 р.)

Конвенція про права осіб з інвалідністю (2006 р.)

Конвенція для захисту осіб від насильницьких зникнень (2006 р.)

Компас. Посібник з освіти в галузі прав людини. http://humra.org/wp-content/uploads/2016/03/compass_UA.pdf

Таких документів справді досить багато і, ймовірно, може ставати ще більше, адже з’являються нові суспільні явища чи окремі групи людей, які потребують особливого правового захисту. Поміркуйте у вільний час – чи є такі групи людей у вашому оточенні? (Пауза)

Окрім цього, варто згадати, що Україна як член Ради Європи підпорядковується Європейській системі захисту прав людини, і відповідно – Європейському суду з прав людини у Страсбурзі. Європейський суд з прав людини у Страсбурзі.

Саме тому, окремі пункти міжнародного законодавства закріплені в національному законодавстві, зокрема стаття третя Конституції України передбачає:

Стаття 3. Людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Як бачимо, Україна разом з іншими демократичними країнами світу відповідає за дотримання, гарантування та захист прав і свобод людини, що і є головним обов’язком правової держави..

 

Але чи має обов’язки людина щодо реалізації та забезпечення прав і свобод? Теж потрібно обміркувати!

 

Модуль 3 Чи має обов’язки людина щодо реалізації та забезпечення прав і свобод?

Пригадаємо, що кожна людина народжується з певним комплексом прав та свобод, який, до речі, є таким же як у кожного з нас. Але виникає питання: Чи має новонароджена дитина обов’язки? (Пауза)

Звісно, не має. Будь-яка людина набуває їх, вступаючи у ті чи інші форми соціальної взаємодії. Ми виконуємо обов’язки учня, коли починаємо відвідувати школу, беремо на себе професійні обов’язки, розпочинаючи трудову діяльність, виконуємо конституційні обов’язки, набуваючи громадянство тієї чи іншої держави. Є обов’язки батьків і дітей, подружжя та багато інших. Бувають юридичні та моральні обов’язки, що є також важливими.

Виходить, що обов’язки є продуктом соціальної взаємодії, а права людини – невід’ємною частиною людської природи. Прямого взаємозв’язку між ними не існує. І хоча обсяг прав людини не залежить від виконання нею обов’язків, це не означає вседозволеності.

Для розуміння, знову звернемось до Загальної декларації, стаття 29 якої говорить:

Стаття 29. 1. Кожна людина має зобов’язання перед суспільством…2. При здiйсненнi своїх прав i свобод кожна людина повинна зазнавати тiльки таких обмежень, якi встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод iнших та забезпечення справедливих вимог моралi, громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспiльствi.

Таким чином, ми всі на національному та міжнародному рівнях повинні стежити за дотриманням прав людини. Саме тому ми маємо не лише поважати права інших осіб у повсякденному житті, але й пильно стежити за їхнім дотриманням.

Що стосується захисту та поваги до прав людини, то на завершення прошу вас поміркувати над тим, як часто Вам траплялися ситуації, коли люди були байдужими до порушення прав інших людей? Для цього прошу звернути увагу на цитату польського письменника Бруно Ясенського

«Не бійся ворогів — у гіршому випадку вони можуть вбити. Не бійся друзів — у гіршому випадку вони можуть зрадити. Бійся байдужих — вони і не вб’ють, і не зрадять, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство».

До зустрічі! І не будьте байдужими до дотримання та забезпечення ваших прав та прав оточуючих!