Громадянська освіта. Урок 22

Мої вітання! Я – Наталія Версаль. І сьогодні ми з вами поговоримо про домогосподарства як власників і споживачів

Ми з’ясуємо відмінності між володінням, розпорядженням і користуванням майном домогосподарства. Навчимося робити знімок фінансового стану сім’ї. Зрозуміємо, що не тільки «людина працює за гроші», але й «гроші можуть працювати на людину». Пригадаємо піраміду Маслоу і усвідомимо, що будь-яке рішення щодо витрачання коштів має альтернативну вартість, а також розглянемо сімейний бюджет. Насамкінець ми навчимося захищати свої права як споживачів не тільки товарів, але й послуг, зокрема, фінансових послуг.

Тож розпочнімо.

Володіння, розпорядження і користування майном. Як відрізнити? Найкраще це продемонструвати на прикладі. Отже, володіння означає, що ви, наприклад, на підставі договору купівлі – продажу або отримавши спадщину, є власником будинку. З права власності випливає право розпорядження, тобто ви можете продати будинок або подарувати, або здати в оренду. Як власник ви можете користуватися будинком, тобто мешкати у ньому. Однак, останнє право ви можете передати як власник іншій особі, наприклад, здавати будинок в оренду. Ось власне й основні відмінності. Це не складно, так?

Розгляньмо ці права у контексті ресурсів домогосподарства

Загалом, ресурси можна виокремити у дві складові: матеріальні і нематеріальні. Важливо те, що якщо ви є власником цих ресурсів, ви можете ними розпоряджатися. Так, свої професійні здібності ви можете продавати на ринку праці, нерухомість – на ринку товарів, а от гроші…. Гроші теж ви можете продавати, але продаж є специфічним, оскільки ви продаєте їх на визначений час, але із зобов’язанням покупця їх повернути.

Погляньмо на знімок фінансової ситуації, який показує, власне, а якими ж ресурсами ми володіємо.

Передусім, визначимо фінансовий стан, надалі оцінимо нематеріальні ресурси, і врешті поглянемо на наші доходи і витрати.

Фінансовий стан визначаємо на основі активів і пасивів домогосподарства. Нові слова? Не переймайтеся, це просто. Погляньте на таблицю.

Активи – це те, чим ви володієте, що належить вам на праві власності (готівкові кошти, кошти на рахунках у банках, нерухомість тощо). Пасиви – це те, що ви заборгували. Зрозуміло, що якщо активи перевищують пасиви – це добре. Втім, якщо пасиви перевищують активи, це не є катастрофою, але вимагає розробки свідомого плану щодо зміни фінансової ситуації на краще.

Нематеріальні ресурси. Ви маєте розуміти, що саме вони стануть основою вашого добробуту, адже якісна освіта, кар’єра – це зазвичай основа створення матеріальних ресурсів. Чому зазвичай? Уявіть собі ситуацію, що ви отримали значний спадок, однак цей варіант не завжди є запорукою вашого добробуту, як ми це побачимо далі, оскільки важливо не стільки володіти, скільки вміти розпоряджатися коштами.

Оцінка поточних надходжень і видатків потрібна для того, щоб зрозуміти, скільки грошей людина або сім’я заробляє, як швидко та на що їх витрачає.

Тож, доходи.

Доходи сім’ї формуються за рахунок надходжень із різних джерел і в різних формах і в подальшому використовуються на особисте споживання або на заощадження та інвестиції. У масштабах країни – що вища величина доходів сектору домогосподарств, то вищим є рівень життя населення загалом.

Як ви бачите, доходи можуть бути трудовими і нетрудовими. Трудові надходження людина отримує в результаті своєї економічної діяльності, тобто завдяки своїй праці або підприємницькому хисту. Це надходження, які члени сім’ї заробляють як наймані працівники або отримують як фрілансери, або унаслідок особистої підприємницької діяльності, або як доходи від ведення особистого підсобного господарства.

На противагу їм, нетрудові надходження сім’я може отримувати без витрат праці. До них належать: доходи від власності, або рентні доходи (їх називають «пасивними доходами»). Такі надходження пов’язані з володінням активами. Ви ж пам’ятаєте цей термін? Пасивним доходом є, наприклад, проценти за депозитом. Далі соціальні доходи (пенсії за солідарної системи, субсидії, пільги, стипендії та інші соціальні допомоги). І звісно є й інші доходи (подарунки, спадщина, виграші в лотерею тощо).

До речі, а як ви ставитеся до нетрудових надходжень? Чи можуть нетрудові надходження зумовити зниження мотивації людини до праці?

Насправді їх не можна недооцінювати, оскільки через різні причини може статися так, що трудові надходження будуть недостатніми або недоступними для задоволення ваших потреб (досягнення похилого віку), і ось тоді саме нетрудові доходи стануть у пригоді.

Серед нетрудових доходів є також специфічна група – інші доходи, не зароблені, отримані «легко».

Чи хотіли б ви отримати мільйон гривень? Розумію, риторичне запитання. Але подумайте, а щоб ви зробили з цими грошима? Я вже уявляю ваші бажання. Проте, подумайте також про те, як ви ставитеся до грошей, які ви особисто заробили, працюючи під час канікул, і до грошей, які дають вам батьки. Відчуваєте різницю? Тож не дивно, що за твердженням Річарда Талера, лауреата премії Шведського центрального банку, коли справа доходить до використання таких грошей, в хід іде правило «легко знайшов, легко втратив», а рішення, як з ними вчинити, часто є ірраціональними. Людина буде схильна швидко використати «легкі» гроші, часто на неважливі речі або послуги, а не відкласти їх на заощадження.

Отже, доходи ми отримуємо, щоб витрачати на задоволення наших потреб. А якими є ці потреби? У ХХ столітті американський психолог Абрагам Маслоу класифікував ключові потреби людини, які лежать в основі її поведінки

Пригадаймо першу тему цього розділу. До них належать фізіологічні потреби (їжа, сон, відпочинок), потреби у фізичній та психологічній безпеці, соціальні потреби (дружба, любов, приналежність до певної соціальної групи), потреби в повазі та самореалізації. Ці потреби перебувають у певній ієрархії та формують так звану піраміду потреб Абрагама Маслоу. Задоволення потреб починається з основи піраміди. І лише після задоволення базових потреб відбувається перехід до вищих щаблів.

Основна проблема якраз полягає у тому, що згідно з Законом Енгеля сім’ї з низькими доходами витрачають більшу частку своїх доходів на харчування, одяг, житло. Тому зростання доходів сім’ї є критичним чинником не тільки зростання її добробуту, а й добробуту країни. Адже вищі доходи – ширші можливості, в тому числі й для саморозвитку і самовдосконалення.

Витрати сім’ї — це сукупність платежів, які здійснюються її членами з метою придбання благ для задоволення потреб та забезпечення життєдіяльності. Вони включають витрати на придбання продовольчих і непродовольчих товарів, оплату різноманітних послуг, сплату податків, повернення кредитів, здійснення інвестицій тощо і їх можна класифікувати як обов’язкові і необов’язкові.

Зверніть увагу, що будь-яке рішення про витрачання коштів має альтернативну вартість.

Вибір споживачем блага – це вибір між альтернативами, і тому ціна, яку споживач готовий заплатити за товар, завжди визначається вартістю того, від чого він був змушений відмовитися. Дайвінг чи гірськолижний спорт? Які альтернативи? Якщо людина, ухвалюючи рішення про витрачання грошей, братиме до уваги альтернативну вартість тієї чи іншої покупки, вона може почати замислюватися над зміною власних звичок щодо витрачання грошей.

Це важлива звичка. Чому? Тому що є таке поняття як викрадачі грошей. Ні-ні. Це не їх фізична крадіжка.

Це невеликі суми, які людина витрачає несвідомо або майже несвідомо. Вони включають витрати на імпульсивні або нав’язані покупки (купівля непотрібних товарів під впливом рекламних оголошень тощо), витрати, пов’язані з надмірним споживанням (води, електроенергії, користування телефоном) та шкідливими звичками (азартні ігри, товари, що шкодять здоров’ю, зокрема, цигарки та алкоголь).

Ми з вами вже перетнули екватор нашої теми, тож час для інтерактиву. Я наводитиму твердження, а ваше завдання – підтвердити їх або спростувати. Готові? Починаймо.

Активи завжди зростають у ціні.

Ні, вартість активів може і зростати, і зменшуватися. Так, вартість нерухомості може як зростати з часом, так і знижуватися.

Надходження сім’ї – це винятково грошові надходження.

Ні, оскільки отримання матеріальних предметів також є надходженнями сім’ї. Це пояснюється тим, що такі предмети можна перетворити на гроші.

Піраміда Абрагама Маслоу ранжує потреби людини в такій послідовності: потреби у безпеці, фізіологічні потреби, потреба в самореалізації, потреба в повазі та соціальні потреби.

Ні, піраміда Абрагама Маслоу ранжує потреби людини таким чином: фізіологічні потреби, потреби у безпеці, соціальні потреби, потреба в повазі та потреба в самореалізації.

Гарно попрацювали. Сподіваюся, що відповіді були правильні, а отже, ви уважні й налаштовані на результат.

Не зупиняймося і переходьмо до сімейного бюджету.

Сукупність надходжень і видатків людини (сім’ї) за певний період часу (місяць, квартал, рік) є її особистим (сімейним) бюджетом. Він виглядає зрозуміло після того, як ми з вами розглянули доходи і витрати сім’ї.

Чим корисна практика ведення бюджету і чи варті того витрачені зусилля? Коли людина чи сім’я складає та веде особистий (сімейний) бюджет, вона:

отримує достовірну інформацію про свої надходження та видатки;

розуміє, на що витрачаються гроші, та яким чином можна зменшити видатки;

підвищує свою фінансову дисципліну;

усвідомлює, наскільки виправдано жити «в борг» та користуватися кредитами. Ухвалення свідомих та виважених фінансових рішень стосовно запозичень допомагає запобігти потраплянню до «боргового кола».

Конверти, глечики та золоте правило особистих фінансів.

Для управління особистими фінансами важливо обрати зручний та ефективний метод складання та ведення особистого бюджету. Найпростішим є метод конвертів. Для кожної категорії видатків береться відповідний конверт (наприклад, «на харчування», «на транспорт», «на розваги», «на заощадження» тощо). Усі надходження розкладаються у відповідні конверти. Щоразу, коли людина витрачає кошти на якісь товари чи послуги, вона бере гроші лише з відповідного конверта.

Прогресивнішим є метод глечиків. Використовуючи цей метод, родина чітко визначає декілька основних напрямів видатків та закріплює певний відсоток надходжень, які спрямовуються у відповідний глечик.

Поруч із найбільшим глечиком поточних видатків, з якого фінансуватимуться поточні витрати, пропонується використовувати ще декілька обов’язкових глечиків:

глечик фінансової свободи, який є запорукою фінансового благополуччя людини (сім’ї);

освітній глечик;

резервний глечик («подушка безпеки»). Із часом у такому глечику має накопичитися досить грошей, щоб покрити видатки людини (сім’ї) щонайменше на 3–4 місяці;

глечик розваг для фінансування витрат на відпочинок та хобі.

Звісно, що кожна людина самостійно має визначити, яку частину надходжень покласти в кожний із глечиків.

Але водночас важливо пам’ятати золоте правило особистих фінансів: «сплати спочатку собі». Воно полягає в тому, щоб частина кожного отриманого доходу (10–20%) спрямовувалась до глечика фінансової свободи, перш ніж наповнювати інші глечики.

Зауважте, що конверти та глечики є певними символами. Сьогодні є безліч електронних таблиць або мобільних додатків, у яких можуть відображатися ваші надходження та видатки.

Однак, запорукою зростання вашого добробуту є не тільки розуміння доходів, витрат і сімейного бюджету, а ще й знання своїх прав як споживачів товарів і послуг.

Права споживачів закріплені в основному законі країни, яким є Конституція.

Згідно зі статтею 50 кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

У законодавчих та підзаконних актах деталізуються ваші права як споживачів товарів і послуг.

Так, є Закон України «Про захист прав споживачів», у якому детально викладені ваші права. Ось, наприклад, ваші права у разі придбання товарів є такими:

Упевнена, що більшість з вас знають свої права як споживачів товарів. Але чи така ж ситуація, коли ви є споживачами фінансових послуг? І чому як споживач фінансових послуг ви потребуєте захисту з боку держави?

По-перше, споживач є менш поінформованим щодо умов фінансових послуг, а також своїх прав. Доволі часто він навіть не розуміє, коли його права порушуються та куди звертатися в такому випадку. Залежно від того, послугу якої фінансової установи ви обрали, звертатися можна до Національного банку України – якщо ви маєте справу з банками і більшістю небанківських фінансових установ. До Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якщо банк, у якому ви відкрили рахунок, став банкрутом. У цьому разі держава гарантує відшкодування до двохсот тисяч гривень. І нарешті – до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у разі, якщо ви інвестували кошти в цінні папери.

По-друге, у споживача не завжди є вибір. У разі оформлення однієї фінансової послуги йому можуть нав’язувати додаткові необов’язкові послуги, які йому не потрібні. Крім того, у фінансових установ є свої примірні договори, до яких споживач, найчастіше, не може внести зміни.

Окрім цього, споживач не завжди має можливість порівнювати фінансові продукти та послуги, що надаються різними фінансовими установами.

Тому кожен споживач фінансових послуг має подбати про свій особистий захист – знати свої базові права й водночас усвідомлювати свої обов’язки, які переважно полягають у тому, що необхідно свідомо обирати послугу.

Базовими правами є

право на отримання повної та достовірної інформації про фінансову послугу та умови її надання, право вільного вибору фінансової послуги та фінансової установи, право на належну якість обслуговування, право на роз’яснення умов договору та правил надання фінансових послуг,

право на відмову від фінансової послуги та розірвання договору про таку послугу. Так-так, в окремих випадках це можливо. Зверніть увагу на Закон України «Про споживче кредитування», право на звернення за захистом своїх прав до державних органів (Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, правоохоронні органи, суди),

право на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням фінансовою установою договору про надання фінансових послуг, та право на виплати гарантованих державою сум, право на можливість отримання необхідних знань і навичок, право на приватність, особливо коли це стосується персональних даних.

Що ж. Ми плідно попрацювали. Сподіваюся, що знання й навички, які ви здобули сьогодні, неодмінно стануть вам у пригоді, а такі вашими корисними звичками будуть «сплати спочатку собі», «мої гроші можуть і мають працювати на мене», «збалансування сімейного бюджету – це шлях до зростання мого добробуту», «скажи ні викрадачам грошей», «обізнаний – значить озброєний».

До зустрічі!

Вітаю!

Я народився й виріс у той час, коли з’явився і став надзвичайно популярним хіт шведського гурту «АВВА» «Money, money, money…»

Money – гроші. У ті далекі на сьогодні часи в Україні, як і в усьому СРСР, таких явищ як ринок грошей, ринок фінансових послуг, домогосподарство практично не існувало. Громадяни отримували мізерні кошти й могли їх або повністю витратити, або сховати в панчоху, у трилітрову банку, під подушку на «чорний день», де вони поступово знецінювалися. Також можна було покласти ті кошти на ощадний рахунок у єдиний у Союзі «Сбербанк», де ті гроші могли просто зникнути в результаті дії недолугих грошових реформ радянських часів. Обміну валют не існувало, інвестиції були недоступні, страхові програми виявлялися фікцією, альтернатив заощадженням на відміну від країн із ринковою економікою взагалі не існувало.

Наразі й у нашій країні діє ринкове господарювання, невід’ємним атрибутом якої є ринок грошей. Що ж це таке, і яке значення він відіграє в житті домогосподарства, спробуємо зараз розібратися.

Отже, тема нашого онлайн-уроку «Домогосподарство на ринку грошей».

Економічна наука трактує ринок грошей як ринок, на якому продається і купується особливий товар – гроші у формі кредитів, формується попит і пропозиція на цей товар, а також ціна на них.

Для економіки надважливим чинником є відкладання частини доходів на майбутнє. Економісти називають заощадження відкладеним споживанням, тобто споживанням у майбутньому.

Для країни вони є вагомим резервом для розвитку виробництва, і завдання держави – залучати ці тимчасово вільні кошти на задоволення потреб суспільства, адже гроші, сховані у скарбниці чи в сейфі, не працюють на економіку.

Існують і альтернативи заощадженню коштів. Отже, домогосподарства формують пропозицію тимчасово вільних грошових коштів, а підприємства здійснюють попит на кредитні ресурси. Посередниками на цьому ринку є банки, страхові компанії, кредитні спілки, ломбарди, інвестиційні та пенсійні фонди тощо. Сам механізм кредитування базується на принципах терміновості, поверненості й платності.

Найпоширенішим способом заробити гроші на грошах є розміщення їх у банку на депозиті. Існує багато різновидів депозитів: це й депозити в національній чи іноземній валюті, короткотермінові чи довгострокові, накопичувальні, ощадні або розрахункові, а за механізмом нарахування відсотків на вклад можуть бути рахунки з простими і складними відсотками.

Прості відсотки – це ситуація, коли відсотки кожного періоду нараховуються лише на первісну суму внеску, а складні проценти – передбачають нарахування на первісну суму з урахуванням процентів попереднього періоду (тобто відсоток – на відсоток). Банки ще називають такі вклади депозитами з капіталізацією.

Коли родина вкладає гроші в банк, то вона стає кредитором банку, а банк перетворюється у її позичальника. Якщо ж родина бере в банку кредит, то ролі міняються. Тепер банк буде кредитором, а сім’я – позичальником.

Кредит – це позика у грошовій або натуральній формі, яка надається на умовах повернення зі сплатою відсотків за користування однією фізичною чи юридичною особою іншій.

Банківська установа не є єдиною, де домогосподарство може взяти кредит. Порівняно легко позичити кошти можна в кредитній спілці чи в ломбарді. Зверніть увагу на переваги й недоліки таких видів кредитів для домашнього господарства.

Перевагами банківського кредиту є: універсальність (кредити для різних цілей, на різний термін та в різних обсягах); можливість отримати великі за обсягом кредити; доступність через розгалужену мережу банківських відділень; невисокі ставки за кредитами.

Недоліками банківських кредитів є: іноді низька оперативність прийняття рішень про надання кредиту (особливо щодо іпотечного кредитування); вимоги до наявності забезпечення та поручителів; можливі додаткові витрати на страхування та комісії; вплив кредитної історії.

Кредитна спілка – організація, заснована на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні за рахунок об’єднаних грошових внесків.

Зверніть увагу на переваги такого виду кредиту. Їх отримати легше, ніж у банку; дохідність на свої внески у кредитній спілці, зазвичай, вища, ніж у банку.

Щодо недоліків, то до них віднесемо менші обсяги позик через обмеженість фінансових ресурсів кредитної спілки; коротші терміни кредитування порівняно з банками; обов’язкове членство в кредитній спілці зі сплатою відповідних вступних внесків.

Ще простіше можна позичити гроші в ломбарді. Ломбард – це небанківська фінансова установа, що провадить діяльність з надання фізичним особам фінансових кредитів під заклад.

Перевагами таких кредитів є: швидке надання позик лише за паспортом; можливість отримання кредиту під заставу будь-якого майна (навіть вживаного); можливість перезастави; ігнорування кредитної історії; цілодобова робота ломбарду.

Водночас, такі позики не позбавлені недоліків: сума кредиту є значно меншою від реальної вартості предмета застави; предмет застави лишається в ломбарді; через прострочення платежу ломбард може продати заставні предмети; високі процентні ставки. Наприклад, за планшет вартістю в 10 000 грн Ви можете отримати позику не більше 4–5 тис. грн, а якщо за 10–15 днів (відповідно до умов угоди) Ви не зможете викупити предмет застави, ломбард застосує штрафні санкції або взагалі має право реалізувати даний планшет на свою користь.

Можливість отримати позику є значною перевагою для сучасного домогосподарства: непередбачені обставини, форс-мажорні ситуації, спокуса отримати надзвичайно дорогу річ зараз, а оплатити її пізніше – усе це сприяє зростанню попиту на кредитні ресурси. Проте надмірна активність на кредитному ринку й нераціональне використання власних коштів можуть завести споживача до боргової ями, вибратися з якої дуже важко.

Тож слід ретельно проаналізувати усі «за» і «проти» під час прийняття рішення щодо того, брати чи не брати кредит. Отже, для прийняття рішення слід врахувати додаткові пункти й супутні витрати, що збільшують вартість кредиту, порушення графіку погашення, що призводить до штрафів, ризики (довгострокові кредити більш ризиковані, бо можуть змінитися курси валют).

Тому радимо кредити брати тоді, коли завдяки ним Ви здобуваєте здоров’я, додатковий дохід, те, що зростає у вартості, те, що зменшує ваші витрати при виконанні якихось регулярних дій. Доречним є отримання кредиту на Ваше навчання, тому що в цьому випадку витрачені кошти є своєрідною інвестицією у Ваше майбутнє. Проте не зовсім доцільним є отримання кредиту на відпочинок за кордоном, купівлю дорогого автомобіля за сотні тисяч доларів чи виробів із хутра. Ризикованим є отримання кредиту навіть на таку значущу подію у Вашому житті як весілля.

Тож під час вибору грамотно керуйте особистими фінансами, записуючи свої доходи та витрати, аналізуючи та плануючи витрати наперед, раціонально підходячи до придбання товарів та послуг, правильно інвестуючи. Сподіваюся, що дані поради стануть Вам у нагоді та допоможуть Вам здійснити правильний вибір у складних життєвих ситуаціях.

Тож бажаю успіху!