Який зв’язок існує між людською гідністю та правами людини. Звідки з’явилися права людини, яку вони мають історію.
Вітаю!
Сьогодні ми поміркуємо про те, який зв’язок існує між людською гідністю та правами людини. Для того, щоб зрозуміти цей зв`язок спершу потрібно розібратись з складними поняттями. Розпочнемо з поняття “гідність”.
Чи знали ви, що в Україні існує окрема пам`ятна дата – 21 листопада – День гідності і свободи? Цю пам’ятну дату впровадили після подій Революції гідності 2013-2014 рр.
Сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого визначення людської
гідності. Дуже важко дати визначення цьому поняттю мовою науки – філософії або юриспруденції.
А як ви розумієте поняття “гідність”? Що на вашу думку означає такий поширений вислів як “не втратити гідність”?
(ПАУЗА)
Саме так, ви маєте рацію, ми відчуваємо і розуміємо суть гідності, саме тоді, коли на неї чиниться тиск.
Польський провозахисник Марек Новіцький з цього приводу зазначав: “Людська гідність …випливає з … факту, що хтось є людиною; його має і немовля, яке ще нічого ні доброго, ні поганого в житті не зробило, і найбільший злочинець. Людську гідність потрібно відрізняти від особистої гідності, яке є поняттям, близьким до честі — таку гідність треба «заробити», вона росте, коли ми поводимося благородно і порядно, можна її втратити, якщо чинимо підло. Для прав людини важливим є перше поняття — людська гідність”.
Людська гідність нерозривно пов’язана з унікальністю кожної людини. Кожен і кожна з нас володіє думками, почуттями, особистими якостями, а, отже, є цінністю завдяки своєму існуванню. Саме тому дуже важливо захищати людську гідність.
Що стосується прав людини, то їх можна розуміти як щось, що визначає базові норми, необхідні для того, щоб жити з почуттям гідності, і їх універсальність випливає з того, що, принаймні, у цьому всі люди рівні.
Права людини є універсальними для представників усіх держав, релігій, культур, націй і вони захищають нас від неправомірних дій або бездіяльності, що принижують людську гідність. Незалежно від того, якою є людина, усі користуються універсальними правами. Водночас права людини є індивідуальними і належать кожній людині, оскільки вона є особливою.
Зверніть увагу на пропоновані зображення, та поміркуйтке чи однаково люди, зображені на них, сприймають ситуації, що вони відчувають та як їх відчуття відрізняються?
Важливим для забезпечення людської гідності є поняття рівності. Це поняття означає принцип, за яким усі суб’єкти права мають рівні юридичні права, незважаючи на вік, стать, расову приналежність, національність, політичні та релігійні переконання, соціальний, майновий стан тощо. Принцип рівності закріплений у всіх основоположних міжнародних документах у сфері прав людини та у більшості демократичних конституцій.
Категорії «рівність» і «рівноправність» — це не тотожні поняття, а тісно взаємопов’язані. Рівність є ширшим поняттям за рівноправність й включає останню. Конституційний принцип рівності особи складається з двох елементів: рівності прав, свобод і обов’язків (рівноправності) й рівності всіх перед законом і судом.
Протилежним до поняття «рівність» є поняття «нерівність», тобто неоднакове ставлення до людей. Якщо це ставлення пов’язане з приналежністю людини до певної групи, меншини, то необґрунтоване обмеження прав і свобод людини називають дискримінацією.
У сучасній концепції прав людини застосовують принцип «недискримінації», що означає не тільки рівноправне ставлення та відсутність дискримінації, але й створення додаткових умов та середовища, де людина могла б реалізувати свої права. Наприклад, для людини з інвалідністю побудувати пандуси для доступу у важливі для місця та установи, бо інакше вона не може реалізувати більшість своїх прав.
Варто згадати, що цінності прав людини — гідність, індивідуальність, рівність — стали визначальними у суспільному житті не одразу. Для їхнього забезпечення і реалізації людство подолало непростий шлях страждань і боротьби. У минулому в багатьох правах відмовляли рабам та представникам нижчих класів, іноземцям. Зокрема, Декларація незалежності США проголошувала рівність усіх людей у гідності та правах, але коло «всіх людей» було доволі обмеженим — до нього не входили жінки, діти, темношкірі та навіть італійці з ірландцями. Лише через 100 років боротьби темношкірі американці були звільнені від рабства та майже через 200 років — позбулися принизливих законів, якими закріплювалася їх дискримінація. Гітлерівська Німеччина позбавила на законодавчому рівні прав людей із фізичними вадами, психічними розладами, гомосексуальними поглядами, ромів та євреїв. Закони Радянського Союзу дозволяли ув’язнювати та знищувати тих, хто не погоджувався з офіційною ідеологією. На жаль, така ситуація наявна і сьогодні у деяких країнах світу, наприклад, у росії та Північній Кореї.
На завершення прошу запрошую вас поміркувати – А як справи в Україні? За якими ознаками найчастіше дискримінують людей в Україні? Які права та цінності відстоює українське суспільство у ході збройної агресії з боку росії?
Бувайте!
Створено з використанням матеріалів www.citizen.in.ua