ГОЛОДОМОР Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз. Заплачте разом, а не наодинці. Зроніть сльозу за тими, хто не зріс, Що мали зватись гордо — українці. Заплачте! Затужіть! Заголосіть! Померлі люди стогнуть з тої днини, Й благають: українці, донесіть Стражденний біль голодної країни. Згадайте нас — бо ми ж колись жили. Зроніть сльозу і хай не гасне свічка! Ми в цій землі житами проросли, Щоб голоду не знали люди вічно. Ніна Виноградська
З метою вшанування пам’яті жертв Голодоморів педагогічним колективом було проведено інформаційно-просвітницькі заходи.
Діти вшанували пам‘ять мільйонів безневинно вбитих людей хвилиною мовчання, поезією та музикою, участю у флешмобі “Свічка пам‘яті”, відвідуванням Національного музею Голодомору – геноциду, покладанням квітів, запаленням лампадок біля скульптурної композиції «Гірка пам’ять дитинства», в центрі якої дівчинка з колосками в руках.
Я зітхну... Запалю обгорілу свічку. Помічаю: не замки – твердині, не храми. Скам'янілий чорнозем, потріскані стіни плачуть. Піднялись, озиваються в десятиліттях З далини, аж немов з кам'яної гори надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття» І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».
