“Вчителько моя, зоре світова…”
Як прекрасно і як влучно назвав Андрій Малишко вчительку. Дійсно, як зоря ранкова дарує радість нового дня, так і вчитель дарує щоденну радість пізнання світу, майстерно “ліпить” зі своїх вихованців справжніх Людей.
Доки живуть на світі вчителі та учні, доти світ перебуватиме у постійному розвитку, який веде до оновлення, духовного збагачення, моральної досконалості.
Дорогий Учителю, ти живеш у кожній людині. Жодна професія не обходиться без тебе. Замінити тебе неможливо, як неможливо нічим замінити сонце. Ти вмієш відчувати настрій своїх учнів, бачити в їхніх очах тривогу чи зажуру – і підтримати, захистити, застерегти… За це ти не вимагаєш ніякої винагороди. Бо знання, які проростають зернами в дітях, і є винагородою твоїй святій праці. Ти розкриваєш таємниці буття: як розпізнавати добро і зло, щирість і підступність, багатство душі й духовне убозтво… Вчиш пізнавати самих себе, бути співчутливими, уважними та милосердними, любити мову та рідну землю, поважати батьків та бути гідними громадянами своєї Батьківщини.
Час і прогрес відводять деякі професії в архів. Та серед небагатьох незмінних величин є одна, найверховніша — Учитель. І через століття ти так само заходитимеш у клас і вже школярам майбутніх поколінь відкриватимеш незмінні величини: Батько, Мати, Вітчизна, Народ. Будеш нести все добре, мудре, світле, чисте й вічне.
Найтепліші й найщиріші вітання для тебе, Учителю! Найгарніші у світі квіти для тебе, Учителю! Наймилозвучніші пісні для тебе, Учителю!
З вдячністю, шаною та любов’ю від твоїх учнів, яким щодня ти віддаєш частину свого серця!
15 школа зустріла своїх вчителів з усмішкою та теплотою, даруючи гарний настрій разом із кольоровою кулькою та печивом із передбаченням.
