Гілку показали на вербі.
Широко руками розвели.
Кажуть люди: десь тут у долині
Всі живцем закопані були.
Тут Одарка невсипуща мати,
Миротворця дитячих чвар.
Тут Лаврін, прислів’ями багатий,
І Кривенко, сивий чоботар.
Тут Юрко і чорноока Хана,
Всі малі товариші мої.
Тут земля, а в ній глибока рана,
Не чіпайте, боляче землі.
Ліна Костенко
Вшанувати пам’ять мирних людей, безжально розстріляних нацистами у криваві вересневі дні 1941 року, приїхали до Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» наші восьмикласники під супроводом класного керівника, вчителя історії Корчової Тамари Миколаївни. Вона розповіла їм про історію тих пам‘яток, які встановлено в урочищі. Школярі поклали букети до меморіалів, аби вшанувати пам‘ять про жертв розстрілів: євреїв, ромів, українських націоналістів, пацієнтів психіатричної клініки ім.Павлова.
«Щоб не чути пострілів – грала музика та ревли літаки»
Із щемом у серці учні роздивлялися пам‘ятник жертвам Бабиного Яру, а також розстріляним в урочищі дітям, пам’ятний знак «Менора», дерев’яний хрест у пам’ять про знищених членів ОУН…
Мусимо і завжди пам’ятатимемо, бо «попіл Бабиного Яру стукає в наші серця».
