У стінах нашого ліцею пролунав Останній дзвоник — символ завершення навчального року, символ дитинства, що відлітає, і дорослого життя, яке розкриває свої двері. Цей день був просякнутий гордістю, сльозами радості, вдячністю та вірою в Україну.
На святковій лінійці зібралася вся ліцейна родина: учні, батьки, вчителі, випускники й гості. Із теплими словами до ліцеїстів звернулася депутатка Київської міської ради Пинзеник Олеся Олександрівна, яка подякувала освітянам за сумлінну працю, дітям — за прагнення до знань, а батькам — за підтримку.
Цього року ліцей випускає особливе покоління учнів — тих, хто навчався в умовах війни, тривог, втрат і великої відповідальності. Але навіть у таких обставинах вони не здалися, не опустили рук, а навпаки — стали сильнішими, загартувалися й пронесли крізь роки любов до знань, рідної мови, рідної землі.
Особливим моментом свята став випускний вальс, який наші одинадцятикласники присвятили Україні, своїм батькам, учителям. Під ніжну мелодію вальсу на очах у багатьох бриніли сльози — відчуття часу, що минає, і надії на світле майбутнє не залишили байдужим нікого.
Не менш зворушливою стала ще одна подія — вручення перших документів про освіту учням 4 класів. Для них це — перша сходинка, перший вагомий крок на шляху до мрій. Маленькі, усміхнені, урочисто вдягнені, вони приймали свої свідоцтва під оплески вчителів і батьків. Їхній шлях тільки починається — але вже сьогодні вони відчули гордість бути частиною великої освітньої родини.
Особливу увагу в цей святковий день отримали представники учнівського самоврядування, які підготували яскраву відео-візитку про наш навчальний рік у ліцеї — з усмішками, спогадами, заходами, перемогами і тим, що зробило цей рік неповторним. За активну участь у житті ліцею, ініціативність та сумлінне виконання своїх обов’язків члени самоврядування були відзначені подяками директора ліцею. Їхній внесок у створення дружньої, відповідальної та творчої атмосфери — неоціненний.
У кожному слові, у кожному погляді цього дня звучали любов до Батьківщини, повага до рідного слова, вдячність до тих, хто боронить наш спокій.
Сьогоднішній дзвоник — це дзвоник віри в перемогу.
Дзвоник пам’яті про тих, кого вже нема серед нас.
Дзвоник надії на те, що наступного року він пролунає в мирній, вільній, квітучій Україні.
Слава Україні!
Героям слава!